зважувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
зважити — I див. зважати. II див. зважувати … Український тлумачний словник
зважування — я, с. Дія за знач. зважувати 1). Вибіркове зважування. Автоматичне зважування … Український тлумачний словник
зважуватися — I уюся, уєшся, недок., зва/житися, жуся, жишся, док. 1) Визначати свою вагу. 2) тільки недок. Пас. до зважувати. II уюся, уєшся, рідко зважа/тися, а/юся, а/єшся, недок., зва/житися, жуся, жишся, док., з інфін., на що і без додатка. Знаходити в… … Український тлумачний словник
наважувати — ую, уєш, недок., нава/жити, жу, жиш, док., перех. 1) розм., рідко. Зважувати, відважувати велику кількість чого небудь. 2) діал. Накладати, навантажувати велику кількість чого небудь. 3) діал. Навалюючись, лягаючи на кого , що небудь, тиснути… … Український тлумачний словник
обдумувати — ую, уєш, недок., обду/мати, аю, аєш, док., перех., також із спол. як, що. У думках перебирати, всебічно зважувати що небудь, намічаючи можливі варіанти дії, висловлення і т. ін.; обмірковувати, обмізковувати. || Детально розбирати, аналізувати в… … Український тлумачний словник
переважувати — ую, уєш, недок., перева/жити, жу, жиш, док., перех. 1) Важити, зважувати ще раз, повторно або заново, по іншому. 2) також без додатка. Важити, кладучи на вагу більше, ніж треба. || Робити що небудь важчим за щось протилежне. || Маючи більшу вагу … Український тлумачний словник
прицінюватися — ююся, юєшся і приціня/тися, я/юся, я/єшся, недок., приціни/тися, ціню/ся, ці/нишся, док. 1) Дізнаватися про ціну з метою купівлі або визначення своїх купівельних можливостей. || Домовлятися з кимсь про купівлю або про найняття кого , чого небудь… … Український тлумачний словник
пробігати — I проб ігати а/ю, а/єш, док. 1) неперех. Бігати якийсь час. 2) перех., розм. Бігаючи, пропустити, упустити що небудь. II пробіг ати а/ю, а/єш, недок., пробі/гти, біжу/, біжи/ш, док. 1) неперех. і рідко перех. Бігом прямувати, простувати звідки… … Український тлумачний словник
розважати — а/ю, а/єш і рідко розва/жувати ую, уєш, недок., розва/жити, жу, жиш, док. 1) перех. Звертаючись до кого небудь із розмовами, справами і т. ін., відволікати його від чогось гнітючого, важкого, неприємного. || Заспокоювати, втішати у горі, нещасті… … Український тлумачний словник